Історія України 8 клас. Наш край наприкінці 50-х рр. XVII - на початку XVIII ст.
Із загарбанням Галичини польськими феодалами її автономія була ліквідована. Запроваджувався тяжкий соціальний і національний гніт.Польські магнати захоплювали українські землі, закріпачували селян. Спочатку було обмежено право переходу селян від одного феодала до іншого, а з 1505 р. це право скасували зовсім.З розвитком товарно-грошових відносин польські феодали посилювали експлуатацію місцевого населення. За рішенням польського сейму з 1520 р. була збільшена панщина з 14 днів на рік до одного дня на тиждень, тобто до 50-100 днів на рік. Основною формою експлуатації селян залишались досить великі натуральні й грошові повинності.Польський король Сигізмунд II Август здійснив аграрну реформу, що дістала назву “волочної поміри”. В 1557 р. були запроваджені фільваркові господарства, під які забиралися кращі поля і луки, внаслідок чого прискорилось обезземелення частини селян, решта була відтиснута на гірші грунти. Відбувалось переведення селян на найтяжчу форму ренти – відробіткову, що означало остаточне їх закріпачення.Ось як визначав запровадження фільварків “Устав на волоки” 1557 р.: “Фільварки хочемо мати, щоб вони скрізь були заведені, причому якнайбільшого розміру, при кожних замках і дворах, крім тих, де б грунти погані або неродючі були, – такі грунти наказати людям (селянам) осаджувати “.Навесні 1594 р. біля Теребовлі, С.Наливайко разом з козаками відбив полонених яких гнали татари з Поділля по Кучманському шляху.Козацьке військо Северина, вигнавши ворога з української землі, повернулось на Брацлавщину. Наливайко неспіша його розпускати, і, хоча це не дуже подобалось шляхті, вона змушена була миритися з цим, бо боялась повернення турецько-татарської орди. Селяни Брацлавщини почали не коритися своїм панам. Розлючена шляхта, озброївшись, вирішила розправитись з непокірними. Але міщани та козаки зненацька напали на панський наметовий табір і розгромили його. У Барі господарями стали козаки Наливайка. Після навального штурму впала і фортеця у Вінниці.В липні-серпні 1594 р. Наливайко на чолі повсталих вирушив на Галицьке Поділля. В Тернополі козаки захопили панську зброю порох, продовольство, коней.Страшним лихом для населення Тернопілля були постійні вторгнення кримських татар і турків Вони нищили все на своєму шляху, спалювали міста і села, руйнували і грабували міста та містечка, вбивали і забирали людей в неволю.У 1474 р велике татарське військо підійшло до стін фортеці Збараж Мужньо боролися захисники міста, незважаючи на чисельну та військову перевагу ворога Останні оборонці твердині, не бажаючи потрапити у руки татар, згоріли в полум’ї, яке охопило фортецю Ординці, захопивши напівзруйновані мури, знищили їх повністю На початку XVI ст замок відбудували, проте, кримчаки знову у 1598 р зруйнували його.Під час нападу в 1508 р татари і турки вщент спалили Теребовлю і Микулинці Під час навали в 1575 р – зруйнували Тернопіль і навколишні села Великої шкоди місту завдавали турецькі і татарські набіги В 1544 р , коли ще будувався замок, а міського населення було небагато, на Тернопіль напали татари Мешканці навколишніх сіл зійшлися до фортеці і стали на її захист. Штурмом взяти фортецю ворогові не вдалося і він почав облогу. Довгий час захисники стримували натиск татар, поки із Сандомира не підійшло на допомогу польське військо Орда відступила, але місто зазнало значних збитків та руйнувань.Через 5 років татари знову з’явилися під містом, але і цей їхній похід був невдалим. Новий напад ворога відбувся у 1575 р. Татарське військо зруйнувало околиці міста і навколишні села. Багато людей потрапило в полон Зажадавши від городян викупу, ординці розташувалися під містом табором. Проте через кілька днів вони відступили, і в бою під Збаражем вороже військо було розбите.Постійних руйнівних татарсько-турецьких нападів зазнавала Скала-Подільська, яка знаходилася поблизу південно-східного кордону Речі Посполитої. У 1497 р. турки і татари завдали містечку такого спустошення, що король змушений був звільнити міщан на 8 років від податків і на 4 роки від чиншу.Неодноразових нападів татарських орд зазнавали Гусятин, Гримайлів (тільки з 1612 по 1634 рр. їх було понад 20), Копичинці (особливо спустошливі – 6 впродовж 1605-1626 рр.), Збараж, Вишнівець, Козова, Кременець, Ланівці, Теребовля та інші населені пункти Тернопілля.Руйнівні татарські набіги згубно позначилися на економічному розвитку краю. Кожного разу лишалися пограбованими й спаленими майже повністю міста і села; на плечі міщан та селян лягали обтяжливі обов’язки відбудовувати свої житла, міські укріплення, утримувати на постої війська, закупляти порох, мушкети та інше військове спорядження.Після нападу ординців у 1539 р. на Скалу жителі були настільки розорені, що королівський староста Лянцкоронський, якому належало місто, не зміг зібрати з них податок. Та незважаючи на важке становище населення, він примушував його відбудовувати замкові укріплення, відновлювати мости через Збруч.В результаті нашестя орди гальмувався розвиток краю, зруйновані села відроджувались повільно, часто через кілька років, іноді на новому місці, а деякі не відновлювалися зовсім.У 1615 р. Мельниця (Борщівський район) зазнала нападу татар. Село майже обезлюдніло. Більшість землі тривалий час залишалась необробленою. Якщо в 1629 р. в с. Більче (тепер с Більче-Золоте Борщівського району) було 37 дворів, то в 1650 р. лише 20. У Козові через постійні набіги кримчаків у 1635 р. зосталося тільки 38 дворів, а під час нападу турків і татар 1667 р. містечко було спалено, а замок зруйновано, після чого він уже й не відбудовувався.У 1607 р. татари зрівняли містечко Коропець з землею. Починаючи з цього часу, воно втрачає своє попереднє значення.Протягом 1612-1634 рр. Теребовлянський повіт зазнав 19 нападів турків і татар.Магнатсько-шляхетським військам Речі Посполитої інколи вдавалося стримувати натиск кримчаків.1512 р. татари вчинили напад на Волинь. Під Вишневцем 26-тисячна орда хана Менглі-Прея була зупинена польським військом і в битві зазнала поразки.В жовтні 1633 р. польське військо під командуванням М.Потоцького і Я.Вишневецького розгромило турецько-татарську орду в битві під Панівцями на Зборівщині.Спустошливі напади татаро-турецького війська, лихо, яке вони несли українському люду, У Збаражі замок будувався впродовж 1626-1631 рр. за розробленими на замовлення К.Збаразького кресленнями. Готував проект італійський архітектор В.Скамоцці. Квадратний у плані замок розташований на горі, яка була оточена болотами. Його укріплення відповідали тогочасним досягненням європейського фортифікаційного мистецтва: вони складалися із казематових валів, чотирьох бастіонів, широкого суцільного рову навколо замку. Всередині мурів стояв двоповерховий палац. Це було сильне укріплення, і не випадково турецький мандрівник Евлія Челебі, який побував у Збаражі в 1656 р., назвав його “фортецею із фортець”.Отже, автономія Галичини була ліквідована із захопленням польськими феодалами її земель. Впродовж ХV-ХVІ ст. в кваї, як і по всіх загарбаних Річчю Посполитою землях, відбувалось закріпачення селян. На Тернопільщині центрами господарського життя були поміщицькі маєтки (фільварки). Впродовж ХV-ХVІ ст. на території нашого краю виникло чимало нових міських поселень, які добивалися самоврядування за магдебурзьким правом. Зручні шляхи, що віддавна пролягли через Тернопільщину, сприяли стабільній і жвавій торгівлі. У нашому краї була поширена писемність, книгодрукування. Освічені люди своєю працею сприяли піднесенню культури рідного народу. Тяжке соціально-економічне становище й національно-релігійне гноблення спричинило наростання національно-визвольного руху. Страшним лихом для Тернопілля, через яке пролягав Чорний шлях, були постійні вторгнення кримських татар і турків. Постійні напади ворогів, міжусобиці в державі, а також селянсько-козацькі повстання примушували магнатів і шляхту укріплювати двої міста, маєтки і резиденції. На Тернопільщині теж зводяться міцні неприступні мури фортець і замків.
Домашнє завдання: опрацювати поданий матеріал та підготувати короткий істричний опис
« Зборівщинна в XVII - XVIII ст.
»
